Методична робота 1

        Навчаємось граючись

                                                   ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………2-5

Розділ 1. Теоретичні аспекти застосування дидактичних ігор на уроках української мови……………………………………………………6-12

Розділ 2. Формування граматичних понять в початкових класах засобами дидактичних ігор……………………………………….13-36

Розділ 3. Ігри з буквами та словами ……………………………..37-46

Розділ 4. Система вправ з розвитку зв’язного мовлення ………47-60

Висновок…………………………………………………………...61-63

Список використаної літератури…………………………………64-66

                                                       Вступ

           Метою сучасної початкової школи є забезпечення подальшого становлення особистості дитини, цілеспрямований вияв і розвиток творчих здібностей, формування уміння і бажання вчитися. Виходячи з цієї мети, перед  початковою школою стоїть важлива проблема забезпечення максимального розвитку творчих та пізнавальних здібностей кожної дитини.

          Усі діти різні. Вони по-різному мислять, сприймають інформацію, відчувають, виражають емоції. Але об’єднує їх те, що вони однаково люблять усе нове, незвичне, невідоме й оригінальне. Тому важливо, щоб учитель, який працює з дітьми, умів їх зацікавити.

          На жаль, шкільні підручники зазвичай містять одноманітні тренувальні завдання: прочитай, дай відповідь на запитання; склади план, підготуй переказ; розв’яжи задачу тощо. Але, як показує досвід, учні охочіше виконують ті завдання, розв’язати які можна, застосувавши нестандартні прийоми, кмітливість, винахідливість.

          Відомо, що складовими успішного навчання є інтерес  та мотивація: коли учням цікаво і вони розуміють, для чого виконують те чи інше завдання, значно легше проходить процес засвоєння нового матеріалу.

         Тому, щоб зацікавити учнів, мотивувати їх навчатися, необхідно  урізноманітнювати  форми та методи подання навчального матеріалу, видозмінювати завдання на його закріплення. Залежно від обраної учителем форми роботи такі завдання, крім навчальної, виконують й інші функції.

         Для підтримки пізнавальної активності молодших школярів, що забезпечує досягнення мети навчання, в практичній діяльності шкіл використовуються різноманітні методи і форми організації діяльності школярів, а також різні засоби навчання. Належне місце серед останніх належить дидактичним іграм.

         Види ігор для дітей дуже різноманітні. Є так ігри, що призначені спеціально для розвитку розумових здібностей школярів, удосконалення і тренування їх пам’яті і мислення, які допомагають кращому засвоєнню і закріпленню набутих у школі знань, пробудженню в учнів живого інтересу до предметів, що вивчаються. Таким іграм необхідно надавати постійну увагу. У своїй сукупності розвивальні, пізнавальні ігри повинні сприяти розвитку у дітей мислення, пам’яті, уваги, творчої уяви, здатності до аналізу і синтезу, сприйняття просторових відносин, розвитку конструктивних умінь і творчості, вихованню в учнів спостережливості, обґрунтованості думок, звички до самоперевірки, вчити дітей підпорядковувати свої дії поставленій меті, доводити почату роботу до кінця.

          Залучення дітей до активної ігрової діяльності, в якій вони були б не споглядачами, а творцями своєї думки, динамічність та емоційність педагогічного процесу дозволяє прилучити їх до нелегкої професії учня. Дітям потрібна гра! Якщо в навчально-виховному процесі дітям шестирічного віку буде недостатньо представлена гра, то їм буде нецікаво на уроках, незрозуміло. Гра – ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Вона формує первинне усвідомлення того, що гарно, а що погано, володіє прекрасною діагностичною функцією – показує дитині, що та вміє, що знає, чого боїться, що їй подобається. Кожна дидактична гра виконує різні функції – збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває мислення, мову, уяву, творчість. Але головна мета введення ігор у навчальний процес – викликати інтерес до навчання.

            Саме в силу того, що гра для дитини безпосередньо відповідає її мотиваційним потребам, в ній зароджується інтерес і закріплюються важливі психологічні новоутворення, які потім переносяться за межі гри. Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю може бути успішним, коли вчитель зуміє зацікавити учнів. Щоб зацікавити вихованців, вчителю потрібно знайти такі форми подачі та засвоєння матеріалу, які б викликали у дітей інтерес до засвоєння знань. Готуючись до уроку, вчитель повинен продумати яку б проблему, мовленнєву, ігрову ситуацію створити, як мотивувати необхідність опанування цього матеріалу, щоб учні мимоволі спрямовували свою увагу, активізували пам’ять, мислення на засвоєння знань.

            Потрапляючи до школи, гра для дитини залишається важливим засобом творчого пізнання життя. А.С.Макаренко писав “Треба зазначити, що між грою й роботою немає великої різниці. В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки”. О.Я.Савченко зазначає, що “в структурі уроку місце гри визначається її пізнавальною метою й можливостями навчального матеріалу”. К.Д.Ушинський радив застосовувати ігрові моменти в серйозній праці учнів. Тоді й процес пізнання йтиме продуктивніше, а самі заняття стануть захоплюючими.

            У процесі досвіду випливає, що гра корисна тоді, коли органічно переплітається з серйозною наполегливою працею, тобто вона не повинна відволікати уваги від навчання, а спонукати до інтенсивної розумової праці. Така гра робить працю привабливішою й цікавішою. Стає бажаним те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі в засвоєні навчального матеріалу.

           В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. У грі діти займають активну позицію. Ігри на уроках української мови пов’язуються з розвитком пізнавальних інтересів школярів. Особливої ваги надається ігровим способам постановки цікавих завдань, які своєю суттю є конструктивними, потребують зіставлення різних типів комбінацій. Ігрові моменти вкрай необхідні в серйозній праці учнів, адже саме завдяки їм процес пізнання стає продуктивнішим, а заняття стають захоплюючими. “Жодного уроку без елементу гри” – такий девіз повинен бути у кожного вчителя, а особливо в того, хто працює з шестилітками. Дорослішають діти – ускладнюються завдання й прикро помічати, як уже всередині уроку в більшості учнів гаснуть оченята, втрачається інтерес до того, що відбувається на уроці. Нехай тоді на допомогу приходить гра, від якої в оченятах усіх дітей загоряються іскорки захоплення допитливості, й стає легшим те, що давалося важко. Така гра, яка спонукає до пошуку, збуджує бажання перемогти, активізує увагу учня, допомагає перебороти труднощі в засвоєнні навчального матеріалу.

          Велике значення в навчально-виховному процесі молодших школярів має увага. Від того, наскільки педагог зможе втримувати увагу дитячої аудиторії, залежить процес навчання. Різноманітні дидактичні ігри, що використовуються на уроках української мови в початковій школі, дозволяють учням опановувати різними способами виконання завдань. Дидактичні ігри, спрямовані на розвиток сприйняття, формують у молодшого школяра вміння аналізувати предмети за ознаками, як колір, форма і розмір. Інша група ігор, спрямованих на розвиток уваги, сприяє формуванню в дитини вміння зосереджуватись на певних сторонах і явищах дійсності. Основні властивості уваги, що формуються в дошкільному віці і удосконалюються в молодшому шкільному віці – це його стійкість, зосередження і розподіл. За допомогою дидактичних ігор відбувається вдосконалення властивостей уваги і поступовий перехід від мимовільної уваги до довільної.

          Отже, в дидактичних іграх відбувається розвиток пам’яті дитини, мислення, а також розвиток творчого потенціалу особистості дитини молодшого шкільного віку. Творчість багато в чому визначається вмінням виражати свої відчуття, уявлення про навколишній світ різними способами.

          Пропоную  варіанти завдань — ігри, вправи , які  можуть використовувати учителі початкових класів. Використавши ці завдання як приклад, кожен учитель початкових класів може розробити власні ігри, вправи та ребуси для роботи на уроці та у позаурочний час.

РОЗДІЛ 1.     ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ  ЗАСТОСУВАННЯ ДИДАКТИЧНИХ  ІГОР  НА  УРОКАХ  З  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ

 Дидактична гра як один із способів залучення молодших школярів до активної розумової діяльності

        Дидактична гра - гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок .

       Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з наявними елементами змагання, безпосередності, природного інтересу. Визначальними при цьому є думки класиків педагогіки. А.Макаренко називав гру усвідомленою діяльністю, а радість гри - “радістю творчою”, “радістю перемоги”.  В.Сухомлинський писав: “у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку” .

       Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні учнів усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вчитель готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишнього світу.

       Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації учнів;

2) гра-заняття (гра-вправа) . Провідна роль у ній належить вчителю, який є її організатором. Під час гри-заняття учні засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

      У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає учнів і бере участь у їхній грі, а учні граючись навчаються.

       Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед учнями не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

       Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вчителя чи бажання учнів чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає школярів до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін.).

       Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття школярами, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду.

       Для того, щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси учнів, вчитель повинен добирати їх відповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо в учнів згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри. Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання.

       Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню в учнів моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо) .

       Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток школярів. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вчителя майстерного педагогічного керівництва ними.

       Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок - тобто пізнавальну активність.

       Нові для себе предмети та явища учні можуть пізнавати по-різному: за допомогою слова, найближчих до дійсності засобів (моделей, картин, малюнків, схем), а також через оригінальне сприйняття, тобто безпосереднє ознайомлення з ними (спостерігання, перетворення предметів, читання літературних та прослуховування музичних творів).

Структура дидактичної гри

       Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє її від інших видів ігрової діяльності. Основними елементами, які одночасно надають їй форми навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії, результат.

        Кожна дидактична гра має специфічне дидактичне (навчальне) завдання, що відрізняє її від іншої. Ці завдання обумовлені передбаченим програмою навчальним і виховним впливом педагога на учнів і можуть бути різноманітними (наприклад, з розвитку мовленнєвого спілкування - розвиток мовленнєвого апарату, зв'язного мовлення, закріплення звуковимови, уточнення і розширення словникового запасу при ознайомленні з живою і неживою природою тощо). Наявність дидактичного завдання (або кількох) підкреслює спрямованість навчального змісту гри на пізнавальну діяльність учнів.

        Виконуючи під час гри ігрове завдання, учні виявляють активність, бажання і потребу розв'язати його. Як і дидактичні, ігрові завдання можуть бути найрізноманітнішими. Дидактичні та ігрові завдання відображають взаємозв'язок навчання і гри.

       Правила кожної дидактичної гри обумовлені її змістом та ігровим задумом, вони визначають характер і способи ігрових дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншими школярами, спонукають керувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводиться діяти всупереч безпосередньому імпульсу .

        Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв'язку з невдачами тощо. У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають на поведінку школярів: одні учні беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних - порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових правил в організації і спрямуванні поведінки учнів є важливим педагогічним завданням.

       Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким учні реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій гра неможлива .

       Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв'язання дидактичного завдання. Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри, що використовуються на заняттях, роблять навчання цікавішим, сприяють розвитку довільної уваги, формуванню передумов для глибокого оволодіння змістом передбаченого програмою матеріалу.

       Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні учасників гри від участі в ній. Для вчителя результатом гри є рівень засвоєння школярами знань, їхній успіх у розумовій діяльності, налагодженні гармонійних взаємин.

      Ігровий задум, ігрові дії та правила тісно пов'язані між собою: задум визначає характер ігрових дій, а дотримання правил допомагає в їх здійсненні та розв’язанні ігрового завдання. Відсутність, ігнорування хоча б одного з цих елементів унеможливлює гру .

Особливості застосування дидактичних ігор на уроках української мови

          Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих шукань.

         У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

         Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

        Дидактична гра - це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку . Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

         Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

        Дидактичні ігри на уроках української мови можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання .

        У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати своє думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи термінологію.

        Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі в грі. (Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри - зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

7. Дидактичні принципи організації ігор: доступність, посильність, систематичність.

         Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

        У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу. Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес.

        Мета дидактичних ігор - формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він весь час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

        Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

       Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу .

        Під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри?

        У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

        Дидактичні ігри, використані на уроках української мови в органічному поєднанні, розвивають не лише мовлення. Ці ігри добре допомагають розвитку пам'яті, уваги, кмітливості, вміння класифікувати предмети, порівнювати їх, узагальнювати, диференціювати. Т.К. Донченко у праці «Мета одна, уроки - різні» визначив чотири вимоги, без урахування яких не можна віднести ту чи іншу навчальну діяльність учнів до дидактичних ігор. На його думку, грою можна назвати таку навчальну діяльність, в якій присутній хоча б один із наступних елементів:

1.  елемент очікування несподіванки - поява, зникнення, пошук і знаходження, непередбачене повторення дії в грі тощо;

2.      елемент загадки, що інтригує дітей, стимулює їхню творчу фантазію, мобілізує дитячий досвід;

3.      елемент руху;

4.      елемент змагання .

       На думку Т.К. Донченко, гра є дидактичною тільки тоді, коли пізнавальний елемент у ній нерозривно пов'язаний з елементами зацікавленості. Висока ефективність дидактичної гри безсумнівна. І вчитель, і діти працюють з використанням ігрових матеріалів легше, веселіше, а головне - значно продуктивніше . Це відбувається тому, що під час гри задіяні глибинні психологічні механізми, які забезпечують глибоке і міцне засвоєння навчального матеріалу.

       Перший механізм - висока внутрішня мотивація діяльності. В процесі гри діти працюють з величезним емоційним піднесенням. Другий - розкутість пізнавальних дій учня. Кожен має право на помилку, яка не є трагедією і не засуджується вчителем.

РОЗДІЛ 2.   ФОРМУВАННЯ  ГРАМАТИЧНИХ  ПОНЯТЬ  В ПОЧАТКОВИХ  КЛАСАХ  ЗАСОБАМИ  ДИДАКТИЧНИХ  ІГОР

Вивчення іменника в початкових класах

         Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української мови  як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування, дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних ґрунтовних знань та умінь з української мови. Вивчення української мови молодшими школярами є початковим етапом у вихованні мовної особистості. Важливу роль в цьому процесі відіграє знайомство з частинами мови.

      Вивчення частин мови в початкових класах має на меті ознайомлення учнів з такими самостійними частинами мови, як іменник, прикметник, дієслово, особові займенники, числівники, прислівники і з службовою частиною мови прийменником, усвідомлення того, що кожне слово є назвою предмета, ознаки чи дії і відповідає на питання хто?, що?, яка?, який?, яке?, що робить?, застосування форми словозміни передбачених правилом, таких як правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів тощо, розвиток усного і писемного мовлення учнів шляхом збагачення їх словника новими іменниками, прикметниками чи дієсловами, уточнення змісту окремих слів, розвиток уміння добирати слова для передачі своїх думок, з’ясування синтаксичної функції того чи іншого слова (частини мови).

        Знайомство з частинами мови починається з вивчення іменника як найбільш уживаного учнями лексико-граматичного класу слів. Вивчення іменників в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Ці завдання розв’язуються не ізольовано, а у взаємозв’язку. Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалу для узагальнення знань про іменник як частину мови.

       Система роботи над вивченням теми “Іменник” має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови; а також поступове ускладнення вправ, спрямоване на формування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильне їх написання.

       Формування у молодших школярів граматичного поняття “іменник” складається з кількох станів.

       Перший - підготовчий, який збігається з періодом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття “іменник” передбачає навчання розрізнити предмет і його назву, розвиток умінь класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо).

       Другий стан формування поняття “іменник” передбачає ознайомлення учнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловими значеннями (відповідають на питання хто? що?., називають предмети) й закріплення їх у терміні “іменник”. Ця робота потребує від учня більш високого ступеня узагальнення, ніж це було на підготовчому стані.

       Третій стан полягає у поглибленні знань про смислове значення іменників, засвоєння форми роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширене знання про власні і загальні назви.

      Четвертий стан передбачає формування уміння відмінювати іменники, свідомо вживати відмінкові форми для висвітлення своїх думок і правильно писати відмінкові закінчення.

       Загальне поняття про іменник починає формуватися у дитини ще у добукварний період. Саме тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає. Подальше формування поняття “іменник” передбачає роботу над лексичними значеннями іменника і його граматичною ознакою - відповідає на питання хто? що?.

      У 2 класі діти дізнаються про те, що слова, які означають назви людей і тварин, відповідають на питання хто?, а слова, які означають назви інших предметів - на питання що? З цією метою учитель здійснює систематизацію слів предметів, тобто виділяє, групи слів на позначення людей, тварин, рослин, предметів побуту. Внаслідок такої роботи у дітей формується уявлення про іменники - назви істот і неістот .

Вправи на формування загального поняття про іменник

Гра “Хто? Що?”

      Учитель показує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин і т.ін. У відповідь учні, сигналізують картками “Хто?” “Що?”

Гра “Хто більше?”

      Клас поділяється на дві команди. Перша команда називає іменники, які містять один склад із трьох звуків, один з них - м’який приголосний, відповідають на питання що?. Друга команда добирає такі ж за звуко-складовою будовою іменники, але відповідати вони мають на питання хто? (Що ? - ліс, йод, лід, ніс, рік, дім. Хто? - дід, віл, кіт, рись).

Гра “Істота чи неістота”

   Звучать записані іменники. (Україна, кобра, українка, хліб, базіка, кобзар, байкар, спів, хлібороб, будівельник, співачка, будова, аптека, шахта, аптекар). Учні слухають запис, на кожен іменник сигналізують картками “Хто?”, “Що?” або “Істота”, “Неістота”.

Гра “Хто швидше?”

     Учні одночасно починають і пишуть протягом умовного часу (5-10 хв) слова, що відповідають на питання що? (назви предметів у класній кімнаті, або назви меблів чи одягу). Скільки слів запише учень - стільки дістає балів. Віднімається по два бали за допущені помилки.

Гра “Іменники на одну букву”

       Учитель пропонує на певну букву зібрати і записати іменники, що відповідають на питання що? (або на питання хто?). наприклад, на букву р (рука, редиска, річка, реп’ях, рівень, рослина). Переможцем вважається той, хто протягом визначеного часу (3-5хв.) правильно запише найбільшу кількість таких слів.

Гра “Хто це? Що це?”

     На дошці записані слова: вовк, лисиця, ясен, лев, горобина, дуб.

Назвати хто це? що це?

Які з цих слів є назвами рослин, а які - назвами тварин?

Як називаються слова, що означають назви предметів і відповідають на питання хто? що? Записати подані іменники у дві колонки: у першу - назви рослин, у другу - тварин.

Гра “Лото назв”

        На картках написано по декілька слів, що означають назви предметів. Учитель розкриває зміст певного слова, а учні повинні знайти його на картках і закрити.  Для гри можна використовувати такі слова (іменник): акваріум, метро, верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.

Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум). 2. Жуйна тварина з одним чи двома горбами. (Верблюд). 3. Колекція засушених рослин. (Гербарій). 4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр). 5. Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище). 6. Прилад для визначання сторін світу. (Компас). 7. Лісовий чагарник, на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина). 8. Підземна міська залізниця. (Метро).

Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.

      

      Поняття “число” засвоюється дітьми на реальній, предметній основі: у житті вони зустрічають один або декілька предметів. У зв’язку з цим уявленням про число сформоване ще в дошкільному віці, адже практично діти вміють користуватися формами однини і множини іменників (лялька - ляльки). Усвідомлення числа іменників як граматичної категорії починається в школі.

      Поняття про однину і множину іменників формується послідовно. У 1-2 класах діти дістають уявлення про один і багато предметів, вчаться добирати слова за зразком (герой - герої, мишенята - мишеня) або змінювати форму слова, керуючись настановою один - багато.

      Терміни однина та множина вводяться в 3 класі. Якщо в 1-2 класі учні лише практично користуються числовими формами, то у третьому класі продовжується формування поняття “число іменників” на більш високому рівні.

   Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти:

- якщо іменник означає назву одного предмета, він вживається в однині (стіл);

-        якщо іменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він вживається в множині (столи);

-        не кожен іменник, що має форму множини, називає кілька предметів “двері” .

     У процесі роботи над числом іменників учитель має сформувати уміння:

- розрізняти іменники в однині і множині за значенням і закінченням;

-        утворювати форму множини від найбільш уживаних форм однини і навпаки;

-        правильно вживати числові форми іменників у мовленні .

       Робота над вивченням числа іменників проходить у певній послідовності.

Вправи на визначення числа іменників

Гра “Множина чи однина?”

       Учитель називає іменники в однині та множині. Учні картками, на яких написано “Множина”, “Однина”, показують число іменників.

Виграє той, хто найменше помилиться. Для гри можна використовувати такі іменники: учитель, учні, фабрика, завод, пшениця, медаль, черешні, неділя, вишенька, герої, олівець, море, книга, яблуко, сонце, вікна.

Гра “Один - багато”

       На дошці запис:

Зимі кінець, якщо заспівав жайворонок, зацвірінькали горобці, прилетіли дикі голуби, відлетіли в ліси з поля ворони, з’явилися шпаки.

Вийшов з барлоги ведмідь, застрибав на лісовій галявині заєць.

Які прикмети того, що зима закінчується?

Як називаються слова, що відповідають на питання хто? і означають назви предметів? Запишіть у дві колонки іменники, що є назвами птахів і звірів, за зразком:

Один  Багато

Горобець  Горобці

Найактивніший ряд - переможець.

Гра “Хто більше”

      Учні поділяються на дві команди. Перша команда добирає і записує іменники, які вживаються тільки в однині, друга - тільки в множині (в однині - молодь, лічба, читання, ходьба, доброта, сміливість, хоробрість, радість, любов; в множині - ножиці, граблі, ворота, дрова, макарони, гроші, канікули, іменники, жнива, харчі). Перемагає команда, яка дібрала більше відповідних іменників.

     

     Спочатку вчитель організовує спостереження за словами, які називають один і кілька предметів, і порівняння цих слів. Внаслідок узагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що, коли іменник називає один предмет, він вживається в однині, а коли більше предметів - у множині.

     Оскільки учні при визначенні числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один - багато), слід зорієнтувати їх на врахування формального показники однини і множини - закінчення (книга - книги).

      Визначаючи число іменників, учні повинний дотримуватись певної послідовності дії:

- встановити, один чи більше предметів називає слово;

- визначити закінчення іменників у множині.

       Це полегшує роботу вчителя над розширеним уявленням про число, зокрема, у іменників, які мають форму множини, але називають один предмет (окуляри), або, маючи форму однини, називають сукупність предметів (каміння).

        Граматичне поняття роду іменників формується в 3 класі переважно на основі використання пояснювально-ілюстративного методу. При опрацюванні теми “Рід іменників” учитель має показати дітям, що:

- іменники бувають трьох родів: чоловічого, жіночого і середнього;

- для того, щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у формі однини;

       У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників здійснюється підстановкою особових займенників - він, вона, воно чи присвійних - мій, моя, моє. Це має повідомити учитель дітям перед виконанням вправ на розрізнення роду.

Вправи на визначення роду іменників

Гра “Визнач рід іменника”

      Вчитель демонструє малюнки із зображенням тварин, рослин, людей. У відповідь учні сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “сер. р.”.

Гра “Якого роду?”

      Звучать записані іменники різних родів. Слухаючи запис, учні у відповідь сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “сер. р.”.

Гра “Наш рід”

     Учні поділяються на три групи: чоловічий, жіночий та середній. Учитель називає іменники. Кожна група, плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає її роду.За помилку одного з учнів, група дістає зауваження. Виграє та група, яка матиме найменше зауважень.

    

     Вивчаючи відмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка - здатність виражати за допомогою закінчень та в окремих випадках прийменників синтаксичні зв’язки між словами.

     Внаслідок вивчення відмінювання іменників учні повинні усвідомити:

- зміна іменників за відмінками служить для зв’язку їх з іншими словами;

- крім відмінкових закінчень для зв’язку слів використовуються прийменники;

- називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий - ніколи не вживається без прийменників;

-  решта відмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них.

       Вивчення відмінків і типів відмінювання іменників за програмою передбачається в четвертому класі. Однак грунт для формування цього поняття готується поступово ще з першого класу. Практично з відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполучень, і при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників за питаннями.

       Особливістю засвоєння відмінків є те, що воно базується на вмінні учнів бачити зв’язки слів у реченні.

       Ось чому роботу над вивченням відмінків можна починати лише після того, як діти навчаться виділяти з речення слова, пов’язані між собою граматично і за змістом, тобто словосполучення. Уже на початковому стані вивчення відмінювання іменників діти, ще не знаючи відмінків, знайомляться з різними формами слова. Спостереження за зміною закінчень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити роль закінчень в мовленні.

      На наступному етапі вивчення відмінювання іменників (4 клас), актуалізуючи знання дітей про зміну слів за питаннями, вчитель знайомить школярів із назвами відмінків. Вивчення відмінювання іменників слід пов’язати з виробленням уміння розрізнити відмінки.

      При визначенні відмінків треба привчити учнів дотримуватися потрібної послідовності дії:

- знайти слово, з яким пов’язаний іменник;

- від цього слова поставити запитання до іменника, відмінок якого визначається;

- за питанням визначити відмінок .

        Так учні свідомо оволодівають умінням визначати відмінки.

        Подання вивчення системи відмінювання іменників полягає у виконанні ряду тренувальних вправ, які передбачають визначення відмінків іменників у тексті, постановку іменників у відповідній відмінковій формі, змінювання іменників за відмінками.

Вправи на змінювання іменників за відмінками

Гра “Наш відмінок”

      Учні поділяються на три групи: родовий, знахідний, місцевий або називний, давальний, орудний відмінки. Вчитель визначає іменники і проказує їх у реченнях. Кожна група плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає її відмінку.

     За помилку одного з гравців група дістає зауваження. Виграє та група, яка має найменше зауважень.

Гра “Якого відмінка”

      В учнів є картки з першими буквами назви відмінків. Добре, якщо ці картки різнокольорові. Вчитель називає різні відмінкові закінчення іменників. Учні картками показують відмінок і називають відповідний іменник. Якщо закінчення однакові у двох або трьох відмінків, учасники показують картки з усіма відмінками.

Гра “Постав у потрібному відмінку”

       Окремі іменники в тексті учитель диктує у початковій формі, а учні пишуть їх залежно від зв’язку з іменними словами в реченні.

Наприклад: 1. Пішла луна (гай). 2. Червоніє за (гора) калина.

Учні пишуть слова гай і гора в орудному відмінку.

Гра “Відмінковий сполучник”

      Учитель називає іменник у називному відмінку і викликає учня, який повинен сказати іменник у родовому відмінку тієї ж відміни. Другий викликаний учень називає іменник цієї ж відміни у давальному відмінку і т.д. Виграє той, хто матиме найменше помилок.

    

      Вивчений іменник в початковий класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення  граматичних категорій (роду, числа, відмінка), свідоме вживання різних граматичних форм в усному і писемному мовленні школярів.

Опрацювання прикметника

       Завдання вивчення прикметника в 1-4 класах полягають у формуванні граматичного поняття “прикметник” як частини мови, що пов’язана з іменником, у вироблені навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному і писемному мовленні.

    Учні повинні засвоїти, що прикметник:

-       називає ознаку предмета;

-        залежить від іменника;

-        відповідає на запитання який? яка? яке?;

-        робить мовлення більш точним, емоційним і багатим .

       Підготовка до усвідомлення поняття “прикметник” починається ще в період навчання грамоти. Тут відбувається спостереження за лексичним значенням прикметника і знайомство з питаннями, на які він відповідає. Учням слід показати, що ознаки предметів існують у житті, а слова лише називають їх, що один і той же предмет може мати кілька ознак кольору, смаку, розміру, призначення.

      Одночасно з вирішенням цього завдання учитель знайомить дітей із постановою відповідних питань: олівець (який?) червоний, чашка (яка?) зелена, плаття (яке?) нове.

      Другокласники і третьокласники повинні усвідомити роль прикметника у реченні. З цією метою учитель організовує спостереження за двома реченнями чи невеликим текстом, які відрізняються наявністю або відсутністю в них прикметників (описи предметів чи природи). Внаслідок спостереження учні роблять висновок: точність, яскравість опису забезпечується вживанням прикметників.

      Важливо показати дітям залежність прикметника від іменника.

Подальша робота над застосуванням загального значення прикметника здійснюється шляхом збагачення словника учнів якісними, відносними і присвійними прикметниками (без уживання термінів), спостереження за прямим і переносним значенням прикметників, добору потрібних способів і вибору з ряду синтаксів точного слова.

Вправи на формування загального поняття про прикметники

Гра “Який? Яка? Яке?”

       Вчитель називає слово, яке відповідає на питання хто? або що? Гравці записують і добирають до нього та записують слова, які є назвами ознак, відповідають на питання який? яка? яке?

Наприклад: дуб старий, високий, гіллястий, товстий, зелений… скільки слів запише гравець - стільки дістає балів. Знімається по одному балу за неправильну відповідь.

Гра “Хто більше?”

       Дається завдання дібрати якнайбільше прикметників, які відповідають на питання який? і в корені слова мають ненаголошений голосний (е) чи (и), який перевіряється наголосом. Перший варіант добирає  слова з ненаголошеними (е), а другий з ненаголошеними (и). (Медовий, веселий, весняний, зелений, високий, широкий, глибокий).

Гра “Заборонені прикметники”

     Учитель диктує речення. Речення, в яких є прикметники на означення кольору писати не можна. Виграє той, хто правильно виконає завдання. Для цієї вправи можна використовувати такі речення.

1. Ви знаєте, як тиша пестить у місячні веселі ночі? 2. Ви знаєте, як сплять старі гаї? 3. Як упав же він з коня та й на білий сніг. 4. На призьбі дід старий - як сон. 5. Мій травень золотий, зелений травню! Мій травню голосний - на всі дороги!

Вивчаючи рід прикметників, учні мають з’ясувати, що:

- прикметники в однині змінюються за родами;

- рід прикметника залежить від іменника, з яким прикметник пов’язаний;

- прикметники чоловічого роду відповідають на питання який? і мають закінчення - ий;

- прикметники жіночого роду відповідають на питання яка? і мають закінчення - а (я);

- прикметники середнього роду відповідають на питання яке? і мають закінчення - е (є);

-у множині прикметники за родами не змінюються.

     Під час вивчення прикметника слід показати учням, що на відміну від іменників прикметники змінюються за родами і що рід прикметника зумовлюється родом іменника, разом з яким прикметником утворює словосполучення .

Вправи на визначення роду прикметників

Гра “Наш рід”

    Учитель включає  запис зі словосполученнями іменника з прикметником. У відповідь сигналізує той ряд, який має відповідні карточки: “чол.р.”, “жін.р.”, “серед.р.”.

Гра “З іменників - прикметники”

     На дошці записано 10 іменників.

Завдання: утворити і записати від кожного іменника прикметники чоловічого, жіночого і середнього роду.

     Учитель через визначений час перевіряє виконання. За кожен правильно утворений прикметник зараховується по одному балу. За допущену помилку знімається бал.

Матеріал для вчителя:

Дуб (дубовий, дубова, дубове); холод (холодний, холодна, холодне); сонце (сонячний, сонячна, сонячне); мороз (морозний, морозна, морозне); розум (розумний, розумна, розумне); вітер (вітряний, вітряна, вітряне); щастя (щасливий, щаслива, щасливе); дощ (дощовий, дощова, дощове); літо (літній, літня, літнє); сніг (сніговий, снігова снігове).

Гра “Якого роду прикметники?”

     Учитель називає іменники з прикметниками. Учні картками показують, якого роду іменник і прикметник. На картках написано початкові букви назви роду (“Ч”, “Ж”, “С”).  Для гри можна використовувати такі словосполучення: синє небо, фарфорова ваза, осінній ранок, залізна труба, старий чоловік, ніжна пісня, кремезне дерево, сталеве серце, злі обличчя, квадратний стіл, свіжа зелень. Виграє той, хто найменше помилятиметься.

     Вивчаючи число прикметників, діти повинні усвідомити, що прикметники мають два числа однину і множину; прикметники завжди стоять у тому числі, що й іменники, з якими прикметники пов’язані.

     З терміном “число” учні вперше зустрічаються в першому класі, однак в другому класі вони вчаться практично змінювати прикметники разом з іменниками за зразком “однин - багато”. Така підготовча робота сприяє  для розуміння того, що число прикметника це самостійна, й повністю залежна від іменника категорія. Розділити за принципом “один - багато” можна тільки предмети, а не ознаки, а ознака приписується одному предметові (прикметник в однині) або групі предметів (прикметник в множині) .

Вправи на змінювання прикметників за числами

Гра “Визнач число”

       Записані словосполучення іменників з прикметниками в однині і множині. Включається запис, у відповідь учні сигналізують картками з написами “однина” і “множина”.

Гра “Хто швидше перетворить однину в множину”

      На дошці написано 10 прикметників з іменниками в однині. Треба написати в множині лише прикметники та іменники чоловічого роду.

Виграє той, хто першим правильно виконає завдання.

    Матеріал для вчителя:

Темна ніч, круглий місяць, велике вікно, зимовий ранок, запальне сіно, голосний дзвоник, класна кімната, рясний дощ.

      Знайомлячись з відмінюванням прикметників, учні повинні усвідомити, що відмінок прикметника визначається за відмінком іменника.

        Показати це можна на таблиці відмінкових закінчень прикметників чоловічого й середнього родів і відмінкових закінчень прикметників жіночого роду. Робота з таблицями дасть учням змогу простежити за тим, як змінюються прикметники за відмінками і поставити відмінкові питання прикметника.

      Учні помітять, що відмінкові закінчення іменника із зв’язаним з ним прикметником різні, визначити відмінок прикметника можна за відмінком іменника, відмінкове закінчення прикметника збігається із закінченням питання, на яке він відповідає (який? - зелений, якого? - зеленого).

       Виконання різних тренувальних вправ на визначення відмінків прикметників і правильне вживання їх відмінкових форм у словосполученні й реченні слід поєднувати із систематичною роботою над розвитком усного і писемного мовлення молодих школярів.

       Отже, вся система роботи з граматичними категоріями прикметника націлена на усвідомлення учнями особливостей цієї частини мови порівняно з іменником і на розвиток умінь користуватися прикметниками в різних мовних ситуаціях.

     

Робота над дієсловом в початкових класах

      Вивчення дієслова, як частини мови, її форми і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподіляється за класами.

       Під час вивчення теми “Дієслово” слід:

- сформувати в учнів початкове уявлення про дієслово як частину мови;

- розвинути уміння свідомо вживати дієслова в активному і пасивному мовленні;

- виробити навички правопису особових закінчень найбільш уживаних дієслів 1 і 2 дієвідміни .

       Усі ці завдання розв’язуються одночасно. Формуючи в учнів загальне поняття про дієслово, учитель показує дітям, що:

- дієслова - це слова, що називають дію;

- дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і т.д.

Вправи на формування загального поняття про дієслово

Гра “Що робити?”

     Учитель називає слово, яке відповідає на питання хто?, учні запитують його, а потім самостійно добирають і записують слова, які відповідають на питання що робити? і т.д..

Скільки слів запише учень, стільки дістає балів.

Гра “Напиши п’ять прикладів з двома дієсловами”

      Учитель пропонує написати п’ять прикладів в яких має бути два дієслова.

1.Краще не обіцяти, як слова не здержиш. 2. Книжка вчить як на світі жити. 3. Правда й з дна моря виринає, а неправда потопає. 4. Хто з правдою зрідниться, той грому не боїться.

     У процесі застосування числа дієслів учні усвідомлюють, що:

- дієслово змінюється за числами;

- дієслова мають два числа - однину і множину;

-        у реченні дієслово - присудок стоїть у тому ж числі, в якому й підмет - іменник (займенник).

        Підготовча робота до сприйняття учнями поняття “число дієслів” починається ще в період навчання грамоти, коли діти в одному випадку ставлять питання що роблять?, а в іншому - що робить?.

       Формуючи поняття роду дієслів, досягається розуміння учнями того, що: форми мають тільки дієслова минулого часу однини; рід дієслів залежить від роду пов’язаних з ними іменників (займенників).

Опрацьовуючи часові форми дієслова, учні з’ясовують, що:

-         дієслова змінюються за часами;

-         дієслова мають три часи: теперішній, минулий, майбутній;

-         дієслова теперішнього часу називають дію, яка відбувається тоді, коли про неї говорять;

-         дієслова минулого часу називають дію, яка відбувалася раніше, ніж про неї говорять;

-         дієслова майбутнього часу називають дію, яка відбувається після того як про неї сказали .

Вправи на розрізнювання часових форм дієслів

Гра “Наш не наш час”

        Учні поділяються на три групи: теперішній, минулий, майбутній час. Учитель проказує речення чи пише їх на дошці. Коли у реченні, наприклад, є дієслова минулого часу, то учні з групи минулого часу піднімають руки, а решта учнів каже: “Не наш час”. Коли у реченні є дієслова двох часів, то руки піднімають обидві групи.

Виграє та група, учні якої найменше помилилися.

     Свідоме застосування учнями часових форм готує основу для наступного вивчення особових закінчень дієслів.

Внаслідок ознайомлення з дієвідмінюванням учні повинні знати, що:

-         дієслова теперішнього і минулого часу змінюються за особами і числами;

-         дієслова мають 1-у, 2-гу, 3-тю особу однини і множини;

-         існують два типи дієвідмін - І і ІІ;

-         до І дієвідміни належать дієслова, які в ІІІ особі множини мають закінчення - уть (ють), що і визначає написання букв е, є в особових закінченнях;

-         до ІІ дієвідміни належать дієслова, які в ІІІ особі множини мають закінчення -ать (-ять), що й визначає написання букв и, і в особових закінченнях .

       Після того, як учні оволоділи навичками визначення особи дієслова за закінченням, їх слід підвести до розуміння закономірності, яка лежить в основі поділу дієслів на дієвідміни. Для цього вчитель використовує таблицю змінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу за особами, звертає увагу школярів на особові закінчення і повідомляє, що дієслова поділяються в залежності від особових закінчень на дві дієвідміни.

Вправи на визначення особи та дієвідміни дієслова

Гра “Яка дієвідміна”

    Вчитель називає дієслова, учні на карточках показують до якої дієвідміни належать ці слова.

Виграє той, хто найменше помилиться.

Гра “Яка особа”

       Вчитель читає речення, в яких є дієслова. Учні, почувши дієслова, цифрами, написаними на картках, показують якої вони особи. Виграє той, хто жодного разу не помилиться. Для гри можна використовувати такі речення:

1.     Спіють груші по садах, відлітать зібрався птах. 2. Бачить - не бачить, чути - не чує, мовчки говорить, добре мудрує. 3. Ми дружимо з книжкою. 4. Гарно ти співаєш! 5. Вранці взимку пташка тремтіла, а до неї друга ж прилетіла. 6. Не співаю я, бо поточків і земної травиці ожидаю.

Гра “Хто швидше”

     Учитель пише на дошці дієслова в неозначеній формі. Учні повинні списати їх, визначити дієвідміну кожного дієслова і дібрати до кожного антонім. Виграє той, хто першим виконає правильно завдання.

Слова для гри: шити (пороти), падати (вставати), заборонити (дозволити), знайти (загубити), любити (ненавидіти).

      Вивчення неозначеної форми дієслова передбачає усвідомлення учнями того, що ця форма не має часу, числа, особи і роду.

     Вивчення теми “Дієслово” дає великі можливості для одночасної роботи над розвитком усного і писемного мовлення.

Формування граматичного поняття про займенник

       Займенник є найбільш абстрагованою частиною мови. У свідомості дітей поняття про нього сформуватися не може. Через це в початкових класах вивчаються лише особові займенники .

Вправи на вивчення теми “Займенник”

Гра “Спіймай  займенник”

      Учитель читає речення. Учні, почувши займенник, плескають у долоні. Виграє той,хто  найменше помиляється.

Для гри можна використати такі речення: 1. Приколю свою картинку над столом у мами я. 2. Ми для тебе із татом подарунок шукаєм весь день. 3. Ти ж бо гідна дарунку такого, що лиш в казці бува золотим. 4. Ми сміливі, ми правдиві. 5. Пішов йому десятий рік, він працювати добре звик. 6. Якщо в мене є цукерка, пів цукерки другу дам.

Гра “Відгадай займенник”

      На дошці написано речення з пропущеними в них займенниками. Учні списують ці речення, вставляючи займенник. Виграє той, хто першим виконає завдання. Для гри можна використати такі речення: 1. … люблю свою Україну. 2. … любить читати книжки. 3. … завжди говоримо правду. 4. … змагаються за честь своєї школи.

Гра “Хто найшвидше напише три займенники з двома е” ?

    Учитель пропонує написати три займенники, щоб у кожного з них було по два е, наприклад: мене, тебе, себе. Виграє той, хто першим правильно виконає завдання.

Гра “Хто найшвидше напише три займенники з ьо, йо”?

       Учитель пропонує написати три займенники, щоб у кожному з них були ьо чи йо, наприклад: ньому, його, йому.

Виграє той, хто найшвидше правильно виконає завдання.

Гра “Що це за займенник”?

     1. Назвіть займенник І особи однини, який вказує на особу, яка сама про себе говорить. 2. Назвіть займенник ІІІ особи однини чоловічого роду, який вказує на особу або предмет, про яких розповідають. 3. Назвіть займенник ІІ особи множини, який вказує на осіб, до яких ми звертаємося. 4. Назвіть займенник, який вказує на особу, до якої ми звертаємося.

      

     Формування граматичного поняття про займенник починається в 4 і продовжується в старших класах.

      Програмою 1-4 класів передбачено ознайомлення дітей з загальними поняттями про займенник, із значенням особових займенників, їх синтаксичною роллю.

      Вивчаючи займенник, учні мають засвоїти, що:

-         займенник, як і іменник та прикметник, є частиною мови;

-         займенники не називають того, про кого або про що йде мова, а тільки вказують на них;

-         визначити за займенником назву певної особи чи предмета не можна, якщо раніше вона не була відома;

-         займенники змінюються за відмінками і числами, а займенники 3-ої особи ще й за родами;

-         займенники дають можливість усунути одноманітність тексту, викликану повторенням одних і тих самих повнозначних слів.

       Починається формування поняття про займенник із ознайомлення учнів з однією з основних лексичних ознак цієї частини мови: вказує на предмет, не називаючи його.

      Вводяться терміни “перша, друга, третя особа”. Аналізуючи приклади, діти встановлюють, що займенники я, ти, він, вона, воно, співвідносяться з одниною іменників, а займенники ми, ви, вони, співвідносяться з множиною іменників; займенник він співвідноситься з іменниками чоловічого роду, вона - жіночого, воно - середнього, інші особові займенники форми роду не мають.

     Опрацьовуючи загальні відомості про займенник, треба обов’язково звернути увагу учнів на використання їх для урізноманітнення мови. З цією метою корисно запропонувати в поданому тексті замінити повторювані іменники відповідними займенниками.

     Наступна робота по формуванню граматичного поняття “займенник” спрямовується на ознайомлення учнів із зміною особових займенників за відмінками.

    Внаслідок вивчення відмінювання особових займенників учні повинні знати, що:

-         займенники змінюються за відмінками;

-         зміна займенників за відмінками служить для зв’язку їх з іншими словами;

-         називний і давальні відмінки ніколи не вживаються без прийменників;

-         решта відмінків можуть вживатися як з прийменниками, так і без них.

       Засвоюючи відмінювання займенників за відмінками, учні повинні навчитися співвідносити форми непрямих відмінків займенників з формами називного. Школярі мають усвідомити, що форми мене, мені, мною чи тебе, тобі, тобою - це ті самі займенники я, ти, але змінені за відмінками.

Вивчення прислівника

        Методичні матеріали знайомлять з прислівником як з частиною мови тільки в 4 класі. Учні дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників.

        Завдання вчителя під час формування поняття “прислівник” полягає в тому, щоб:

-         досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів;

-         навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови;

-         формувати вміння вживати цю групу слів в усному і писемному мовленні;

-         домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп прислівників, передбачених програмою.

      Формування граматичного поняття “прислівник” починається з виявленням в цій частині мови трьох ознак: питання, на які відповідає прислівник, його незмінність і зв’язок з дієсловами.

Закріплення одержаних відомостей про прислівник відбувається під час виконання учнями різних тренувальних вправ, таких як:

-         виписування з тексту дієслів з прислівниками;

-         утворення від іменників однокореневих прикметників, а потім прислівників.

Вправи на вивчення теми “Прислівник”

Гра “Спіймай прислівник”

      Учитель проказує речення. Учні, почувши прислівник, плескають у долоні. Виграє той, хто найменше помилиться. Для гри можна використати такі речення:

1.Сьогодні чудова погода. 2. Тихо, тихо Дунай воду несе. 3. Вдома вчи уроки пильно, ранком вчасно йди до школи, точним будь і акуратним, не затримуйся ніколи. 4. Був коваль. І удень і вночі він кував дивовижні ключі.

Гра “Хто швидше”?

    Учитель пропонує написати п’ять прислівників, що відповідають на питання як? і п’ять прислівників, що відповідають на питання коли?

Наприклад: бадьоро, весело, сумно, смішно, уважно; восени, влітку, взимку, навесні, вранці.

Виграє той, хто першим правильно виконає завдання.

Гра “Допиши прислівник, протилежний за значенням”

        Учитель пише на дошці десять прислівників. Учні списують їх і до кожного дописують протилежні за значенням (антоніми), наприклад: назад-вперед, вночі-вдень, тихо-голосно, мало-багато.

Виграє той, хто правильно і швидко виконає завдання.

Гра “Лото прислівник”

      Учні одержують картки, на кожній з яких написано три речення з пропущеним прислівником. Ці прислівники написані на окремих картках, які тримає вчитель і записує з ним речення.На картках можуть бути такі речення:

 Посідали діти на траві (навколо) вогнища. (Зненацька) прилетів вологий вітер. Пострибав горобець (навпростець). 2. (Невдовзі) в стелі підземелля одчинився люк. (Нишком) вибрався він з-під листя. (Багато) шкідливих комах винищують шпаки. 3. Пив тигр (повільно), певний у своїй силі й могутності. Назбирали ми їх (чимало). Я (швиденько) опустився снопові на спину.

     Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників.

 Система вивчення числівника

      

       Молодші школярі знайомляться з числівником як частиною мови в 4 класі. Вони дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати числівники в тексті, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних числівників.

       Вивчаючи числівник, учні мають засвоїти, що:

·   числівник є частиною мови;

·   числівники означають кількість предметів або їх порядок при лічбі;

·   числівники відповідають на питання скільки? який? котрий?;

·   числівники бувають кількісні і порядкові (кількісні означають кількість предметів і відповідають на питання скільки? (п’ять), а порядкові означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання який? котрий? (п’ятий));

·   числівники змінюються за відмінками, а порядкові ще й за числами і родами;

·   числівники роблять мовлення більш точним та емоційним.

Вправи на вивчення теми "Числівник”

 Із загадок та скоромовок виписати числівники

а) У світ одна

    Всім потрібна вона (Батьківщина)

б) У Марини два коти –

Повна хата муркоти.

 в) Десять жвавих горобців

      Приземлились на посів.

г) Один лиє, другий п’є, третій росте. (Дощ, земля, трава)

г) Перший я приніс весні,

    Розбудив усе від сну.

    Заспіваю під вікном,

    Люди звуть мене … (шпаком).

 д) Брат промовив до сестрички:

- Он стрибає три синички,

- А як зловиш ти одну –

- Скільки лишиться їх, ну!

Посміхнулася Людмила:

- Тільки та, що я зловила

  Замініть подані слова числівниками і запишіть їх

півроку

чверть години

полудень

дюжина

  На дошці записані математичні вирази:

 50+45=95   80+20=100

60-18=42    70-10=60

Завдання: записати дані математичні вирази, використовуючи прийменники від, до.

  Від поданих кількісних числівників утворити порядкові за зразком:

Дев’ять – дев’ятий

Один –

три –

сорок –

сто –

вісім –

чотирнадцять –

двадцять –

тридцять один –

 Ознайомлення молодших школярів з прийменником

        Як самостійна частина мови прийменник вивчається в 2 класі. Однак ще в букварний період навчання грамоти діти практично знайомляться з цією частиною мови під час читання вміщених у букварі текстів і запису речень. Отже, ще в цей час у вчителя з’являється нагода пояснити дітям роздільне написання прийменників (“маленьких слів”) з іншими словами .

Вправи на вивчення теми “Прийменник”

Гра “Спіймай прийменник”

      Учитель показує речення з прийменниками. Учні сплеском у долоні ловлять прийменники. Для гри можна використати такі речення:

У лісі під ялинкою жив заєць із зайчихою.

В повітря піднявся літак.

А я у гай ходила по квітку ось таку.

Стоять під білими снігами сосни.

Засиніли проліски у ліску.

Гра “Встав прийменник”

        Усі одержують картки, на яких написано слова, а також набір прийменників. До кожного слова, треба добрати та поставити відповідні прийменники.

Слова на картках і прийменники до них можуть бути такі:

(на) полі, на (дереві), у (лісі), у (виямках), під (хатою), під (ліжком).

        У 3 і 4 класах учні знову повертаються до вивчення прийменників з метою зіставлення їх із префіксами, на основі чого закріплюються навички роздільного написання прийменників і злитого - префіксів. Крім того, вивчаючи відмінювання іменників, діти дізнаються, з якими прийменниками вживаються окремі відмінки.

      Головне завдання вчителя під час опрацювання прийменника полягає у: формуванні уміння виділяти прийменники з мовного потоку; показі ролі прийменників у реченні; формування навичок роздільного написання прийменників із словами .

        Уміння виділити прийменники з мовного потоку учитель прищеплює ще в період навчання грамоти, коли учні ділять речення на слова або читають речення, до складу яких входять прийменники.

       На цьому етапі ознайомлення дітей з прийменниками учитель ще не показує їх ролі у реченні. У 2 класі цьому завданню підпорядковуються вся робота над засвоєнням прийменника. Тут слід підвести дітей до усвідомлення того, що:

·   слова у, до, на, над та інші називаються прийменниками;

·   прийменники служать для зв’язку слів у реченні.

        Крім того, удосконалюються вміння учнів писати прийменники окремо від інших слів. Термін “прийменник” учитель вводить після того, як діти усвідомлять функцію цієї частини мови.

       У 3 класі робота над вивченнями прийменника спрямовується на розвиток в учнів уміння розрізняти прийменники і префікси.

   Учні повинні з’ясувати, що:

·   прийменники служать для зв’язку слів у реченні, а префікси - для утворення слів;

 ·   прийменники пишуться окремо із словами, а префікси - разом (вони є частиною слова);

·   між прийменником і словом можна постановити допоміжне слово, а між префіксом і коренем - ні.

        Найважливішим у початкових класах є те, щоб учні здобули практичні знання, усвідомили функціональну роль кожної частини мови та їх найважливіших граматичних категорій у мовленні. На вивчення частин мови вчитель повинен звертати особливу увагу, адже в ході опрацювання цих тем в учнів закріплюються та вдосконалюються вміння граматично правильно будувати словосполучення і речення, вводити їх у зв’язні висловлювання, продовжують формуватися орфоепічні уміння і навички.

Розділ 3. Ігри з буквами та словами

          Надзвичайно важливим є підбір цікавих вправ, мовних ігор, загадок, ребусів на уроках вивчення частин мови. Вчитель повинен завжди пам’ятати про це, адже цікаві вправи та ігри з словами полегшують розуміння нового матеріалу, його закріплення, сприяють розвитку в дітей вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, порівнювати, робити нові висновки, вони активізують, поширюють словниковий запас в дітей, прищеплюють інтерес і любов до мови.

ВІДПОВІДІ У СЛОВАХ

Відповіді на ці запитання можна знайти у словах.

1.Яку квітку бачив хлопчик, коли лежав у гамаку?

2.Що їв касир під час обідньої перерви?

3.Як називається водойма, де купається влітку Марічка?

4.Який спортивний заклад спорудили на пустирі?

5.Що вилили з цистерни на залізничну колію?

6.Що побачив мотоцикліст попереду?

7.Що побачив Карлсон, який спав на даху?

8. Яку страву любить тракторист?

9.Хто налякав королеву у лісі?

10.Що зламав цап об поріг?

(мак - 1, рис - 2, річка -3, тир - 4, олію -5, ліс - 6,

сон - 7, рис - 8, лев - 9, ріг - 10)

ЩО ВІДПОВІВ СУСІДА

Сусіда сказав сусідові:

– Мені потрібна одна дошка. Чи не зміг би ти мені її дати?

– Я дав би тобі дошку, але в мене її немає...

Насправді сусіда мав дошку, але йому було...

Відповідь сховалася в річ, яку прохав сусіда.

(шкода)

ЗАГАДКОВИЙ ХЛОПЧИК

       Хлопчик завітав до крамниці, де купив: апельсинів, косинку, пляшку води «Росинка», косинець і синьку. Все це він відніс у будинок №13 і передав одній жінці. Ким доводиться цей хлопчик жінці? Відповідь тобі підкажуть закупки, які зробив хлопчик.

(син)

СКЛАДИ АНАГРАМИ

     Анаграми – це слова (іменники), що складаються з одних і тих самих букв, розташованих у будь-якій послідовності. Інколи з тих самих букв можна скласти два, три і більше слів.

Приклад: клоун – кулон.

З поданих слів склади нові слова.

АРФА

ЖАЛО

МАРШ

СЕРП

АТЛАС

ЗАМОК

МАРКА

БИРКА

КАРЕТА

БРАК

ЛІТО

РУДА

ШАРФ

КАНАЛ

МАСЛО

ЛИСТОК

КОЧЕРГА

КОЛОСОК

МАЯК

БОКАЛ

КУМАЧ

НОРКА

ЛОПАТА

ПЕТЛИЦЯ

ДЕ СХОВАВСЯ ПТАХ?

Якось я зазирнув до словника у пошуках слова. І раптом чую картавий звук.

– Хто це такий? – здивований, питаю незнайомця.

– Я – дуже знаменитий птах! – гордо відповів той.

– Де ж ти сховався?

– У деяких словах. Якщо маєш бажання, знайди мене!

Ось чому я й вирішив покликати тебе, мій друже, на допомогу. Пошукаймо разом цього птаха!

ЛІКАРНЯ

ШКАРПЕТКА

СКАРГА

МАКАРОНИ

ТОКАР

ПЕКАРНЯ

СКАРБ

ПОЛІКАРП

ПІКАРДА

ШИКАРНИЙ

ПЕРУКАРНЯ

ЗАКАРПАТТЯ

ДРУКАРНЯ

З ДВОХ СЛІВ – ОДНЕ

Об’єднай пари слів з двох колонок так, щоб з них утворилося одне слово.

Наприклад: ПАРА і СОЛЬ = ПАРАСОЛЬ

(1)

ПАРА

ЖАР

КІНО

ПАС

БУК

ЧОЛО

ЖИТО

ВСЮДИ

БАК

РАЙ

СТО

ДОН

БАНК

(2)

ВІК

ХІД

ПТИЦЯ

СИР

МИР

ЛАН

ДУГА

НІЖКА

БАС

СОЛЬ

ФІЛЬМ

НОТА

ПОРТ

ЗАГАДКОВІ СЛОВА

Є слова не прості, а загадкові. Вони приховують у собі одне, два а то й більше слів. Спробуй знайти їх у поданих словах, переставляючи букви будь-як. Наприклад: КАРТОН: кора, нота, трон, тон, рак, крона, кран, танк, акр, актор, рант, ранок, Коран, нора, нотка, токар, корт, рота, контра…

КАРТОН:

БАШТАН:

КОРАБЕЛЬ:

ЕКСКАВАТОР:

ШЛАК:

ПРИСТАНЬ:

ОТРУТА:

КВЗУБ:

КАСИР:

ТЕЛЕВІЗОР:

КОЗАК:

СНІЖИНКА:

ПОДУШКА:

ГОСПОДИНЯ:

КОСА:

ЯКІР:

ПЛІД:

ШЛАК:

МАЛИНА:

ПРОЛІСОК:

КАБЛУК:

ГУРКІТ:

ГРАК:

З ОДНОГО "ПАТРОНА»

Із слова ПАТРОН утвори якнайбільше нових слів, переставляючи букви в будь-якому порядку.

ЗНАЙДИ КВІТКУ

У цих словах криється гарна-прегарна квітка. Знайди її.

МузиканТокаРадіОлЯсеНароДорогАвтобус

ХИТРОМУДРЕ ЗАПИТАННЯ

У якому місяці люди сплять найменше?

(У лютому)

КОЛИ ГРАЮТЬСЯ БУКВИ

Букви мають звичку десь зникати для того, щоб ти зміг їх відшукати і поставити на місце. Спробуй навести лад у цих віршах.

Через поле, через л . с

Поспішав у гості л . с.

Якось мама кличе донечку в садок:

Витруси, будь ласка, з-під вапна мішок.

Дівчинка мішечок вибивала-б . л а.

Став він чистий-чистий, а вона вся – б . л а.

Хтось штовхнув бика під б . к.

Розлютився дуже б . к.

Я сказав: бика не б . й,

Бо він кинеться у б . й.

Ліг Юрко на лівий . і к,

П’є Юрко солодкий . і к.

ТВОЇ  ПОМІЧНИКИ

Переставляючи букви у будь-якому напрямку, склади назви шкільних предметів, якими ти користуєшся під час навчання.

Е П О Р Ь Л Ф Т

Л Е Ь І Ц В О

Н А Л Й І К І

К И А К Н Ж

Л С К И Т А

У К Р А Ч

Ш З Т И О

(ьлефтроп, китсал, тишоз, ьцевіло,

акжинк, акйініл, акчур)

«Змійка»

Кожний член групи по черзі виходить до дошки, записує по одному словниковому слову і підкреслює орфограму в ньому. Записи можна робити не тільки на дошці, а й на аркуші паперу. Тоді учень, який записав слово, передає папір однокласникові.

«Така цікава буква»

Школярі пригадують і записують якомога більше слів, до складу яких входять дві однакові букви.

Загадка, парасолька,

Україна, українська.

Годинник, корисний.

Лелека, посередині тощо.

Гра «Буква до букви»

       

Проводиться , використовуючи картки літер розрізної абетки. Грають парами. За допомогою лічилочки вибирають учня, який буде починати гру: класти на парту на свій розсуд картку з написаною на ній буквою. Другий учень додає ще одну картку так, щоб вийшло слово. Настає черга першого учня. Він може прикладати свою картку з лівої, правої сторін або взагалі вставляти картку між картками, що вже лежать на парті. Таким чином, гравці по черзі додають одну картку, намагаючись скласти словникове слово.

Виграє школяр, який першим побудує слово. Якщо гра проводиться декілька разів, бали (які нараховуються за кількістю карток у побудованому словниковому слові) записують на окремому папері.

«Словограй»

       Гра має на меті розвиток орфографічної пильності дітей. Учитель готує декілька наборів карток, які складає у конверти. На картках написані словникові слова. Деякі слова навмисно написані неправильно. Діти працюють у малих групах. Серед запропонованих учителем карток, школярі вибирають тільки ті, на яких словникові слова записані правильно. Один із членів групи називає слова, які вибрано, та пояснює контрольні моменти в них.

Матеріал для гри

1. Корисний, Украйна, ґудзик, олівец, цукор. (Корисний, Україна, ґудзик, олівець, цукор).

2. Українска, цукерка, якор, в літку, бобуся. (Українська, цукерка, якір, влітку, бабуся).

3. Порасолька, папір, годиник, лилека, бджола. (Парасолька, папір, годинник, лелека, бджола).

Ігри «Діда-Буквоїда»

      Допомагає не тільки розвинути у дітей увагу, орфографічну зіркість, а й привчає працювати з орфографічним словником. Учитель готує набори карток у конвертах. Колектив учнів класу об'єднують у малі групи по чотири школяра у кожній. Діти намагаються відгадати слова за приголосними, або за голосними, перевіряють правильність їхнього написання за орфографічним словником і записують слова у зошити.

«Вилучи зайву літеру»

       Один школяр пригадує словникові слова і записує їх у стовпчик, використовуючи зайві літери. Другий - закреслює олівцем літери, які він вважає зайвими, та перевіряє правильність записаних слів за орфографічним словником. Ось варіанти таких слів:

Вурлиця - вулиця,

зайєць - заєць,

килдим - килим,

ме-торо - метро,

дознака - ознака,

ясень - ясен.

«Чарівник»

        Педагог каже: «Зараз ви всі - чарівники. Вам треба «оживити» предмети - утворити від іменника, який відповідає на питання «що?» спільнокореневе слово - іменник, який відповідає на питання «хто?».

Наприклад:

Банк - банкір,

бібліотека - бібліотекар,

Київ - киянин,

комбайн - комбайнер,

космос - космонавт,

навчання - учитель.

«Хто (що) заховалося?»

         Розвиває у молодших школярів логічне мислення. Вчитель вивішує на магнітну дошку малюнки предметів зворотною стороною до дітей. На зворотній стороні записано кілька ознак предмета, який «заховався». Педагог читає ці ознаки. Учні намагаються назвати предмет. Якщо вчитель відкриває малюнок, то діти із завданням впоралися. Школярі складають речення зі словом, яке позначає названий предмет, у зошитах. Один з учнів коментує правопис словникового слова.

Матеріал для гри «Хто (що) заховалося?»

1.Стрімкий, залізний, точний... (годинник).

2.Працьовитий, рідний, старенький... (дідусь).

3.Новий, цікавий, словниковий... (диктант).

4.Хижий, маленький, сірий, безхвостий, колючий... (їжак).

5.Легкий, дерев'яний, кольоровий... (олівець).

6.Перший, вихований, мудрий... (учитель).

7.Коричнева, солодка, шоколадна... (цукерка).

Розділ 4. Система вправ з розвитку зв’язного мовлення

Система вправ з розвитку зв’язного мовлення охоплює такі види завдань:

- Складання речень за поданими словами;

- складання тексту за поданими реченнями;

- визначення меж речень;

- відповіді на запитання;

- складання розповіді за запитаннями;

- складання розповіді за малюнками і запитаннями;

- складання розповіді за серією малюнків;

- складання розповіді за початком, придумування початку; складання розповіді за основною частиною, придумування основної частини; складання розповіді за кінцівкою, придумування кінцівки;

- запитання до кожної частини тексту, придумування назви;

- поділ розповіді на закінчені частини, складання плану, придумування назви;

- зміна стилю тексту.

Наведу приклади вправ з розвитку зв’язного мовлення для 2-4 класів.

2 – й клас

За поданими словами склади речення

Пернатих, багато, зимувати, нас, у, залишається; важко, узимку, харч, добувати,їм; годівниці, робіть, птахів, для,; вони, віддячать, літом, нам; знищать, комах, пернаті, шкідливих.

Верблюди, у. живуть, пустелі;

вони, кактуси, колючки, їдять; верблюди, сердяться, часто; буває, це. їм, коли. жарко.

Родичем, бурундук, білки,є; щоками, за. нього, в, є, мішки; він. у, живе, північних, лісах; бурундук, їсти, горішки, полюбляє.

У. сороки, гніздо, сховане, добре; часто, сороки, у, густому, заховано, чагарнику; підійти, до. важко, її. гнізда; сороки у, зір, гострий, слух, гарний.

За поданими реченнями склади текст

Дощ

На землю впали перші важкі краплини.

Величезна чорна хмара накрила всю землю.

Спалахнула блискавка, вдарив грім.

Крапля за краплею, і зашуміла злива.

Як заєць взимку живе.

Настала холодна зима.

А у зайчика немає ні нори, ні гнізда.

Усі тварини від холоду поховалися.

Так він і ночує: то під кущиком виспиться, то в ярочку приляже.

Розмежуй речення

Тигр

Тигр – один з найбільш хижих звірів у нього гарна смугаста шкура та гострі зуби на полювання тигр виходить вночі то оленя схопить, то кабана.

Ранок

Чи бачив ти, як сходить сонце з кожним його промінчиком все навкруги оживає кожна квіточка, кожен листочок намагається вловити сонячний промінець не можуть без сонечка обійтись ні рослини, ні тварини.

Дай відповіді на запитання

У неволі

            Пішли якось Петрик і Данилко до лісу. Набігались, нагулялись досхочу та й сіли відпочити у затінку старого дуба. Раптом чують: щось шарудить у кущах. Підійшли ближче, аж дивляться, то – їжачок. Як закортіло хлопцям мати собі їжачка! Збігали вони додому, взяли коробку, стерегли-стерегли та й врешті-решт зловили їжачка. Раді принесли вони його додому. То молочка давали йому, то яблучка – нічого не хоче їжачок. Скрутився собі клубочком – і все тобі.

- Як же так, - думали Данилко з Петриком, - не треба йому ні їсти бігати шукати, ні місце на гніздечко – все тобі готове! Вирішили хлопчики пустити їжачка у сад.

- Нехай, - думають, - побігає собі, може травки чи комашки якоїсь знайде.

Та їжачок, як тільки відчув волю – мерщій у кущі та й побіг собі. Довго ще лазили хлопці по кущах, сподіваючись знайти їжачка. Думали-гадали вони: і чого це він утік?

- Де знайшли хлопці їжачка?

- Навіщо вони забрали його з лісу додому?

- Чому їжачок відмовився їсти?

- Чому утікло звірятко?

- Чи зрозуміли хлопці, чому утік їжачок?

Склади розповідь за запитаннями

- Яка пора року настала?

- Як змінюється тривалість дня навесні?

- Які зміни в житті рослин і тварин відбуваються цієї пори року?

- Яких ти знаєш птахів, що повертаються із вирію навесні?

- Як ти розумієш прислів’я «Весняний день рік годує»?

- Які дерева люди саджають у саду?

- З якою метою вони це роблять?

- Яка пора року подобається тобі найбільше?

- Як людина доглядає за садом?

- Хто шкодить деревам?

- Хто охороняє сад від шкідників?

- Як потрібно піклуватися про птахів?

Склади розповідь за малюнками і запитаннями

Мал. – Зайчик

- Що за звір зображений на малюнку?

- Чи бачив ти його колись?

- Опиши зовнішність зайчика?

- Де він живе?

- Чим живиться

Мал. – Свійські тварини.

- Що за тварини зображені на малюнку?

- Це дикі чи свійські тварини ?

- З якою метою їх вирощує людина?

- Чи знаєш ти їхніх диких родичів? Хто вони?

Склади розповідь за початком

     Настала золота осінь. Зібралися Оленка і Петрик в ліс по гриби. Довго ходили вони лісом, набрали повні кошики грибів. Сіли відпочити під кущем терену, аж бачать…

Склади розповідь за кінцівкою

…Гостинно діти зустріли шпаків. І шпаки віддячили дітям: оселилися вони в садку і все літо оберігали дерева від шкідливих комах.

Постав запитання до кожної частини тексту, дай назву

      На галявині росла чудова молода берізка. Щоразу, як ішли з лісу люди, присідали біля неї на відпочинок. Затишно було під її вітами.

     Зібралися одного осіннього дня хлопці у ліс по гриби.. Назбирали повні кошики грибів та й ідуть щасливі додому. Дійшли вони до берізки, сіли відпочити, розвели вогнище. Відпочили під її вітами, погрілися біля вогнища. загасили його та й побігли додому.

      Минула сніжна зима. Настала весна. Зібралися діти зі своєю вчителькою до весняного лісу. Гарно в лісі, зелено навкруги, пташки щебечуть. Вийшли діти з лісу, мерщій побігли до берізки. Та що це? Берізка стояла чорна, гола, не було на ній жодного листочка. Соромно стало хлопцям, опустили вони голови, але берізку ніщо не могло врятувати.

Гніздо

      Одного травневого дня пішли учні з Ганною Петрівною до лісу. Як хороше у лісі! Усе навкруги зелено, зацвіли дзвоники, конвалії, чути спів пташок.

      Вирішили діти спуститися з учителькою у ярок до струмка. Усі мерщій побігли донизу. Лише Петрик забарився. То до однієї квіточки нахилиться. то до іншої. Іде собі, не поспішає, все роздивляється.

      Нахилився хлопчик щоб розглянути гарну квітку, аж бачить – під кущем гніздо якоїсь пташки. А у гнізді – яєчка.

      Обережно відійшов від гнізда хлопчик. Він добре знав: не можна зачіпати гнізда пташок -  адже пташка може не повернутися до відкладених яєчок. Відпустив назад Петрик та й мерщій побіг наздоганяти однокласників.

Поділи розповідь на закінчені частини, склади план, дай назву

Жаби прокинулися (3 частини)

      Добре пригріває землю весняне сонечко. Весь сніг з поля зігнало. І в лісі вже його зовсім мало залишилося. У канавці під бурим опалим листям прокинулися від зимового сну жаби. Вони там цілу зиму спали. Усі позамерзали, навіть тверді стали, як крижиночки. Тепер на сонечку відігрілися, відтанули, ось і вилізли з канавки. А там ще і ще жаби до ставка поспішають… До берега доскачуть і стрибають у воду. А як сонечко воду пригріє, тоді вже жабам справжнє роздолля – плавають, кумкають, по-своєму весні радіють.

Г.Скребецький, В.Чапліна «Хто як весну зустрічає»

Запиши текст іншим стилем

       Білочка – маленький лісовий звірок. У неї пухнаста руда шубка та великий гарний хвіст. Білочка має міцні зуби – ними вона може розгризати горішки. На лапках у неї довгі кігті, які дозволяють їй швидко добиратися на саму верхівку дерева.

Цікаві завдання

Гра «Зі слів розповідь»

    Обладнання: кожен гравець одержує конверт. У ньому картки з окремими словами.

    Хід гри: Учасники одночасно відкривають конверти і із слів-карток (вони змішані) складають речення так, щоб вийшла зв’язна розповідь.

    Хто першим правильно складе розповідь , отримує 10 балів, другий – 9 і так далі.

Матеріал для гри.

Настала весна.

Пробудилася природа від зимового сну.

Розпускаються перші весняні квіти: підсніжники, проліски, шафрани.

У полярних ведмедів густе хутро. Воно захищає їх від холоду арктичної зими. Хутро біле, як сніг.

Гра «Хто більше складе?»

     Хід гри. Учитель пропонує дітям зачин якоїсь історії. Два гравці по черзі намагаються її продовжити, по реченню кожний, щоб вийшла зв'язна розповідь.

1. Настала осінь. Тварини у лісі почали готуватися до зими…

2. Холодною зимою народилося у мами-ведмедихи маленьке незграбне ведмежа…

3. Пішла якось Оленка у весняний ліс. Натрапила на чудову галявину, повну підсніжників.

- Ну, - думає – зараз я назбираю повні жмені цих славних квіточок.

Тільки-но нахилилась вона, щоб зірвати першу квіточку, як чує..

Сюжетно-рольова гра «У  світі тварин»

     Хід гри. Діти уявляють себе тваринами і розповідають про себе від першої особи, намагаючись скласти зв’язну розповідь.

    Мовні жарти будуть доречними під час відпочинку. Самі по собі вони не містять ніякої інформації, але багато з них вказують на ознаки тієї чи іншої рослини або тварини, примушують дитину поміркувати, визначити істотні ознаки предмета. Більшість з них побудовані по типу заміни одного звука в слові. Отже, їх доцільно використовувати під час вивчення теми «Звуки і букви».

З Ж – вночі літає, шкідників з’їдає. А з  З – в поході можна носити і страву варити. (Кажан – казан).

З Р – траву вмиває, а з К – її стинає. (Роса – коса).

На клумбах розцвітають, а без К – з дерев звисають. (Квіти – віти).

З Ж – у бджілки є, а з С – жиром стає. (Жало – сало).

З Л – рибалка прехороша, з Т – звичайна огорожа. (Лин – тин).

       Крім мовних жартів та цікавих вправ, доцільно використовувати на уроках скоромовки. Записуючи їх під час каліграфічних хвилинок, учні не лише повторяють певні елементи письма, а й удосконалюють своє мовлення.

3 – й клас

За поданими словами склади речення

Шишкар, пташка, цікава;

він, у, хвойному, живе, лісі;

у, хрестоподібний, шишкаря, дзьоб;

ним, легко, він, шишки, лущить;

не, шишкар, холоду, боїться.

Доводиться, тигр, родичем, кішці;

їдять, вони, тварин. їнших;

можуть. це. бути. навіть, кабани. бики. та;

тигренят. мати. у грі. полювати. навчає.

За поданими реченням склади текст

Вересень

Ще у зкелені весь ліс,

До морозів ще далеко,

Тепле літечко поніс. Та за море вже лелека.

                                                       Берізка

Прийшли на галявину хлопчики, підійшли до берізки та й встромили сокиру у її стовбур.

Зростала на галявині молода тендітна берізка.

Настало літо, а берізка стояла сумна, невесела.

Здригнулася берізка і впали на землю прозорі краплинки.

Далеко ще до осені, а берізка стоїть жовта.

Розмежуй речення

Сонячні ванни гадюки

   Кожного весняного ранку заповзає гадюка на сухий пеньок і гріється на сонечку їй ще важко повзти кров у неї сильно застигла на холоді на сонечку гадюка оживає і вирушає на пошуки мишей та жаб.

Білка ласує м’ясним

    Білка всю зиму лущила шишки та їла припасені на зиму гриби тепер настав час поласувати їй м’ясним птахи в гніздах вже відклали яйця деякі вивели навіть пташенят білка відшукує пташині гнізда і витягає собі на обід пташенят та яйця.

Склади розповідь за запитаннями

Ліс

- Які види дерев ростуть у лісі?

- Що ще росте у лісі, крім дерев?

- Для яких тварин ліс – домівка?

- Чим живляться лісові мешканці?

- Що людина збирає у лісі

- Яку користь приносить ліс людям?

Білочка

- Де живе білочка?

- Опиши цю тваринку.

- Яка у неї шерсть?

- Якого вона кольору?

- Де влаштовує білочка свою домівку?

- Як вона пристосована до життя на дереві?

- Чим живиться білочка?

- Чому білочка – всеїдний звір?

Склади розповідь за малюнками і запитаннями

Мал. – хвойне і листяне дерево.

- Що зображено на малюнку?

- Як одним словом їх можна назвати?

- Що спільне у цих рослин?

- Чим вони відрізняються?

- Яке з них складає свої листочки восени?

- Чому ялина не скидає своїх листочків?

Мал. – калина і дуб

- Як одним словом можна назвати зображені предмети?

- Чи є вони деревами?

- Опишіть їх.

- Як саме і чому наш народ вшановує ці дерева?

Склади розповідь за серією малюнків.

Склади розповідь за початком, придумай початок.

Склади розповідь за основною частиною, придумай основну частину. Склади розповідь за кінцівкою, придумай кінцівку.

Постав запитання до кожної частини тексту, дай назву

Дбають про садок

        Гарний садок був поблизу школи! Щоосені збирали школярі солодкі яблука і соковиті грушки, приємно було посидіти у затінку дерев, помріяти.

Але гарний врожай – це ще й клопітка робота багатьох учнів. Вони дбайливо доглядають за садком. Ще зимою зробили вони шпаківні.

      Прилетять навесні шпаки, а хатки для них уже готові!

- Оселяйтесь, будь ласка, оберігайте наш садок від шкідливих комах.

      Ранньою весною діти попідбілювали, пообкопували дерева. Прокинулись дерева від зимового сну, а земелька навколо них скопана, м’якенька. Рости собі.

     За таку роботу і дерева віддячують дітям – щороку ласують учні смачними дарами. Чим дбайливіше доглядають діти за садком, тим багатший врожай збирають восени.

Поділи розповідь на закінчені частини, склади план, дай назву

Біла акула

         Багато є тварин, які приносять людям радість, та є й такі, яких треба стерегтися. Вони можуть бути небезпечними для людиною Серед них – біла акула. здавна люди вважали акул повелителями океанів. Біла ж акула – повелитель усіх акул. Її навіть називають акулою-людоїдом. Минули роки, але навіть сьогодні ці риби можуть переслідувати невеликі судна. І кожен, хто спускається в глибину океанів, сподівається не зустрітися з цією не дуже привітною твариною.

4 – клас

За поданими словами склади речення

Ти, що, знаєш, дуб?

Народів, вважають, його, багато, деревом, і, наймогутнішим, найкращим.

предків, наших, у, священним, він, деревом , був;

лісах. дубових. у, найголовніші. свята. відмічали;

користі, людині. багато. є, дерева, цього від;

з, навіть, сьогодні, дуба. печуть, муки, жолудів, печиво, млинці, та;

крім, того, рослина, цінна, дуб, лікарська.

Темні, заволікають, хмари, небо, грозові;

пливуть, швидко, набігають, одна , на, одну, вони;

море, піниться, бушує, схвильоване, та;

берег, набігають, на, і, хвилі, краплини, мілкі, розлітаються, на;

море, чорним, і, стає, з, зливається, з, небом;

буря, насувається, страшна.

За поданими реченнями склади текст

Ромашка

На стрункій високій ніжці

Стрів я квітоньку таку.

Біля річки, на лужку,

У косинці-білосніжці

Ясним оком жовтуватим

Я хотів її зірвати,

Та бджола сказала: «Ні!»

Усміхалася мені.

Їжачок

Та ось настала весна.

Взимку їжачок спав у лісі під купою хмизу.

Об гілочки,об кущі потерся, язичком себе облизав.

Роздивився,струснувся і побіг на полювання.

Виліз їжак, позіхнув, потягнувся і взявся свою колючу шкурку чистити.

Цілу зиму він нічого не їв.

Небагато часу минуло, а їжачок вже поправився, сили набрався.

Тепер йому хай попадуться черв’яки, жуки та жаби – вмить упіймає.

Розмежуй речення

У зоопарку

     Чи бував ти у зоопарку а чи знаєш ти, як туди потрапляють тварини, які не можуть вижити у природі часто люди підбирають маленьких тварин, батьки яких загинули у такому випадку, якщо не подбати про них, вони можуть загинути але, напевне, не подобається тваринам у тісних клітках та вольєрах але все ж таки, це краще, як загинути.

Пінгвіни

      Чи бачив ти колись пінгвіна можливо ти здивуєшся, але пінгвін – це птах живе він в Антарктиді звісно, що він не літає, але у нього є ласти, які йому слугують за крила у воді під шкірою пінгвіни мають тисячі тоненьких пір’їнок – усе це допомогає їм переносити холод.

Дай відповіді на запитання

Дикі кабани живуть у лісах. У молоденьких тварин шкурка смугаста. А чи знаєш ти, що вони їдять? Свійських тварин годують буряками, хлібними відходами. А дикі кабани відкопують корінці, знаходять гриби, полюбляють жолуді. Але іноді  вони, крім дрібних тварин, можуть вполювати і більш великих. У цьому їм допомагають клики. Отже, кабани – це всеїдні тварини: вони їдять і рослини, і тварин. Дикі кабани

Напевно, ні для кого не є таємницею, що з давніх-давен люди тримають свійських тварин,але багато з них мають своїх диких родичів. Так, дикі кабани доводяться родичами всім відомим свійським свиням.

- Хто є родичем свійських свиней?

- де живуть дикі кабани?

- Чим вони живляться?

- А чим людина годує свійських свиней?

- Як називають тварин, що їдять і рослину, і тваринну їжу?

Склади розповідь за запитаннями

Зоопарк

- Що таке зоопарк?

- Яких тварин можна там побачити?

- Як потрапляють туди тварини?

- З якою метою люди створили зоопарки?

Ліс

- Як змінюється вигляд лісу протягом року?

- Які зміни в житті рослин відбуваються навесні, восени?

- Чому восени дерева скидають листочки?

- Чому хвойні дерева залишаються з листочками?

- Чому хвойні дерева не ломаються під вагою снігу?

- Чи потребує дерево взимку, як і навесні, сонячних промінчиків, водички?

Склади розповідь за малюнками і запитаннями

Висновок

       Тема  мого досвіду співзвучна проблемі реформування сучасної освіти: формування самостійної, ініціативної, вдумливої особистості через впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

      Інноваційна значущість полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.

      Практична значущість  мого досвіду полягає у використанні різних способів організації ігрової діяльності на уроках. Я шукаю  ефективні методи та прийоми навчання,  стараюсь творчо використовувати  їх у своїй роботі.

       Сутність досвіду полягає в гармонійному поєднанні навчальної та ігрової діяльності молодших школярів.

       Реалізація ігрових технологій дозволяє підвищити якість педагогічного процесу, рівень навчальних досягнень, забезпечує комфортність, емоційну задоволеність.

       Технологія досвіду містить у собі великий арсенал різнонаправлених форм, методів, прийомів навчальної та ігрової діяльності вчителя та учнів на уроці та в позаурочний час.

 Технологія досвіду сприяє рішенню наступних проблем:

- підвищення ефективності уроку, як основної одиниці навчально-виховної діяльності;

- створення на уроках умов для отримання почуття радості і задоволення від навчання та бажання вчитися;

- особистісна спрямованість навчання і виховання;

- активізація навчальної діяльності учнів на уроках;

- розвиток пізнавальних здібностей учнів.

      На протязі чотирьох років  я розробляла й  практикувала    уроки з використанням прийомів   навчальної та ігрової діяльності вчителя та учнів.

Для того щоб формувати  учня, як самостійну, ініціативну, вдумливу особистість необхідно щоб  вчитель потурбувався про це з першого проведеного уроку. Тому я  вважаю, що одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками, є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри. Гра є незмінним важелем розумового розвитку дитини. Ігрову форму занять вчитель створює за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів.  Для того, щоб добитися позитивних результатів  ігри необхідно  проводити систематично на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості.

       Перед проведенням ігор з дітьми вчитель   доступно викладає сюжет, розподіляє ролі, ставить перед дітьми пізнавальне завдання. Щоб гра не набридла, вчитель вносить у неї деякі зміни, ускладнює завдання. Готуючись до заняття педагог чітко продумує послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку. Пояснення вчителя під час гри – лаконічне і зрозуміле, пробуджує інтерес. Вчитель запевняє, що захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам’ятовує нове, орієнтується у надзвичайних ситуаціях, що поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.

        Підбираючи для молодших школярів різноманітні ігри, вчитель вводить учнів під час навчальної діяльності у ситуації пізнавальної активності, яка проявляється ситуативно і підтримується завдяки зовнішній стимуляції з боку педагога. Як барометр уроку, діти постійно спонукають вчителя до пошуку нових ігор та використання їх у навчально-виховному процесі. Це такі форми ігрової діяльності, як дидактична гра, ігрова ситуація, ігровий прийом, ігрова вправа.

      Плануючи організацію ігрової діяльності на уроці, вчитель визначає навчальну, розвивальну і виховну мету, кожна з яких спрямована на розв’язання завдань, визначених програмовими вимогами для учнів початкової школи.

      Працюючи над проблемою «Використання дидактичних ігор на уроках української мови» я  переконалася, що саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка  зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, позвиває фантазію. Завдяки іграм розширився кругозір і удосконалилося орієнтування учнів у навколишній дійсності, сформувалися первинні суспільно-політичні уявлення, елементи громадських і патріотичних почуттів, шанобливе ставлення до людини праці, етична поведінка у побуті та громадських місцях. Я переконалася, що завдяки успішному проведенню ігор розвинулася пізнавальна самостійність учнів. Така організація здобуття знань дає змогу максимально активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроках і водночас сприяє не тільки підвищенню якості навчання, а й забезпеченню емоційного благополуччя та психологічного комфорту кожній дитині вже з перших днів навчання у школі.

    Завдяки ігровим формам занять мені вдалося залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили. Учні, які були не дуже охочі до серйозного і систематичного тренування і які протестували проти вимоги «прочитай сторінку», змогли подолати труднощі читання саме через гру.

Після тривалого використання в навчальному процесі гри, знання учнів з усіх навчальних предметів покращилися.

     Я  переконалася, що кожна гра вчить дитину оцінювати свої здібності, підштовхує її шукати й знаходити різні самореалізації, розвивати найкращі людські якості.

    Спонукати, а не керувати, заохотити, допомогти визначити напрям освіти – це мій  девіз .

                         СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.    Арсірій А. Відмінюємо прикметники ... граючись// Урок української. - 2005. - №3. - С. 14-18.

2.      Арсірій А. Гра зі словом-дієсловом// Урок української. - 2006. - №9. - С. 11-12.

3.      Арсірій А. Прислівник у лінгвістичних іграх// Урок української. - 2006. - №1. - С. 5-7.

4.    Артемова Л.В. Вчися граючись. - К.: Знання, 2006. - 257 с.

5.    Бадер В. Розвиток мовлення під час роботи над реченням// Урок української. - 2008. - № 6. - С. 15-16.

6.    Бігич О.Б. Вправи з навчання техніки читання та письма українською мовою у початкових класах. - К.: Ленвіт, 2006. - 64 с.

7. Біляєв О.М. Концепція інтенсивного навчання мови// УМЛШ. - 2008. - №6. - С. 26-30.

8.    Біляєв О.М. Методика вивчення української мови в школі. - К.: Знання, 2007. - 214 с.

9.      Бондаренко А.К. Дидактические игры в школе. - М.: Наука, 2005. - 201 с.

10.    Варзацька Л.О. Методика розвитку зв'язного мовлення молодших школярів. - К.: РНМК, 2006. - 127 с.

11.    Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. - К.: Знання, 2005. - 112 с.

12.    Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання// Початкова школа. - 2007. - №1. - С. 2-4.

13.    Вельямінова Т. Розвиток пізнавальних здібностей на урокам мови// Урок української. - 2008. - №7. - С. 22-23.

14. Вірнієнко О.М. Диференційований підхід до навчання школярів рідної мови// Початкова школа. - 2009. - №3. - С. 16-18.

15.  Гац Н.А. Ознайомлення молодших школярів із засобами зв'язності тексту. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. - 64 с.

16.  Грибан Г. Взаємозв’язок у вивченні мови та літератури// Урок української. - 2006. - №4. - С. 25-27.

17.  Дівакова І. Уроки української мови у 2 класі. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - 304 с.

18.  Донченко Т.К. Мета одна, уроки - різні// Урок української. - 2006. - № 11-12. - С. 14-16.

19.  Донченко Т.К. Урок мови: більше навчальних дій - вищий результат// Урок української. - 2007. - №6. - С. 17-18.

20. Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками словесності// Дивослово. - 2006. - №4. - С. 36-38.

21.  Дорошенко С.І. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.: Вища школа, 2005. - 398 с.

22.    Дорошенко С.І. Методика викладання української мови: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2005. - 296 с.

23.  Жуковская Р.И. Игра и ее педагогическое значение. - М.: Наука, 2009. - 266 с.

24.  Ільяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації// Школа. - 2008. - №7. - С. 27-28.

25.    Каніщенко А. Розвиток зв'язного мовлення першокласників. - К.: Знання, 2006. - 50 с.

26. Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназіях: Навч. посіб. - К.: Ленвіт, 2005. - 272 с.

27.    Космакова-Братушенко Т. Як викладати українську мову// Українська мова та література. - 2010. - №12 (28). - С. 36-37.

28.  Львов М.Р. Методика развития речи младших школьников. - М.: Наука, 2005. - 176 с.

29.    Наумчук М.М. Уроки рідної мови в початковій школі. - Тернопіль: ТДПУ, 2007. - 48 с.

30.  Ничкало Н. Мова як мета і засіб// Урок української. - 2006. - №2. - С. 14-15.

31.    Павленко С. Ламаймо голови над головоломками// Урок української. - 2008. - №8. - С. 19-21.

32. Парасюк С. Психолого-педагогічні основи викладання мови: застереження та пропозиції// Українська мова та література. - 2007. - №44. - С. 1-2.

33.  Пензлик М. Особливості технології уроку мови// Дивослово. - 2009. - №4. - С. 17-18.

34. Пентилюк М.І. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах. - К.: Ленвіт, 2005. - 267 с.

35.    Потапенко О.І. Методика викладання української мови. - К.: Вища школа, 2008. - 126 с.

36.  Тоцька Н.І. Фонетика української мови та її вивчення в початкових клисах. - К.: Знання, 2009. - 176 с.

37.  Ульяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації// Початкова школа. - 2009. - № 9. - С. 27-28.

38. Чумак Т. Ігрові елементи на уроках мови// Дивослово. - 2008. - №7. - С. 44-46.

39.    Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі// Початкова школа. - 2006. - № 9. - С. 18.